вівторок, 26 липня 2016 р.

Трохи Нью-Йорку

Фото для привертання уваги, вид з Brooklyn Bridge Park

Думав перед тим як кинути лінку на фоти трохи пописати і почати з того що немаю насправді що написати про останню поїздку в Нью-Йорк, бо багато раз вже писав, але якось то надто пафосно звучить і все таке. Тому прийшлося придумувати що б такого розказати.. :)
Цього разу трохи поїздили машиною по дільніх закапелках і то мабуть вартує коротенької розповіді.

Дороги і машини

Вже писав, і напевно не раз, що дороги в Нью-Йорку такі не дуже.. ну тобто звісно що ям на колесо там немає, але латка на латці, люки стирчать або втоплені і т.д. Це зумовлено тим що дуже важко ремонтувати дороги в місті з такою кількістю машин і мешканців. З того що бачив то до покриття міняють як правило вночі, частинами, тобто вдень вулиця проїздна а з 7 вечора закриваєтьяс на ремонт, вранці знову проїздна.
Манера їзди доволі специфічна, не скажу що агресивна, але люблять ньюйорці смугу поміняти з запасом в метр на швидкості в 80-100 км. Таке враження що таксисти зібрали свої новики зі всього всенького світу. З іншого боку якщо провтикав що треба зїзджати і пробуєш так само перестроїтися то всі без проблем пускають.
Дуже відчувається що машина то дешево і потовкти машину не страшно бо страхова розбереться. А людину завжди треба пропустити і почекати і т.д. бо якщо людина постраждає то буде дуже зле.
Паркування в два ряди рахується нормою але в тому другому ряду шофер, у всіх випадках що я бачив, був в межах метру від машини готовий відїхати як тільки виявиться що він комусь заважає.
Ціна бензини від штату до штату відрізняється так легенько на 30%, а дизель суттєво дорощий бензини.
Фот машин не маю але маю таку от пику робота біноклю з видом на Манхетен

Ще цікаве спостереження стосовно самих машин. Всі знають що вони трохи інші ніж в Европах, як правило великі і потужні. Самі машини, в сенсі моделі, досить не дешеві, переважають Лексуси і позашляховики від Авді, ну і всякі американські траки. І от що незвично, автопарк не дуже залежить від заможності чи респектабельності району. Тобто не дуже важливо чи це якась дзюра в Брукліні чи респектабельний район з видом на Мангетен, машини приблизно такі самі. На противагу Лондону, Мазераті з Ламборджінями тут попадаються рідко.. Ну десь як в Києві.. :) Є трохи американських заряджених, всяких там Вайперів і Камарів, але їх таке враження навіть більше в бідніших районах.

Пляжі

Лонгайленд це все таки трохи айленд і має чудесні білосніжні широчезно-довжелезні пляжі. Серфати не получалося але можливості є. Діти стрибали на хвилях і досить нормально розумілися зі своїми однолітками.

Це дійсно Jones Beach State Park

Квитки

Якщо купляти за декілька місяців і не дуже наполягати що відлітати треба саме зі Львова то можна вкластися в менше ніж 500 USD на людину за політ респектабельними Британськими Авіалініями. Звичайно то треба трохи пошукати ті квитки і подумати як добратися до аеропорту відльоту але воно того вартує, хороші авіакомпанії дбають про репутацію і виправляють проблеми які зустрічаються. Цього разу летіли з Будапешту через Лондон і так само назад. По дорозі назад запізнилися на 8 годин завдяки торнадо яке вирувало десь на півночі. Легко перетасували рейси і квитки, отримали якісь там подарунки для заспокоєння і полетіли далі.

А більше не дуже є що додати нового за цю поїздку, ті самі юрби людей, круті музеї і магазини, кондиціонери і поїзди.. Всі фоти на Ґуґлі і в Інстаграмі.

середа, 20 липня 2016 р.

SUP і ко на Дністрі


Знову Дністер, знову ture.ua, знову намети і Білий Бізон. Цього разу погода не надихала і не балувала - був дощ. Точніше гроза. По прогнозу meteo.pl ми вали всі шанси встигнути прошвигнути між грозами, але хмарки про то не знали і ми смачно наїлися непогоди протягом останніх 5 км до табору.
Гроза на воді то трохи інше ніж в лісі але з іншого боку власне змокнути точно не страшно.
На сонці
В грозі 
За то що першого дня так натерпілися на другий вже нікуди не поспішаючи побавилися SUP'ами. Це зовсім інший досвід, набагато уважніше ставишся до водоростей і каміння, до того що і як ти робиш. Звертаєш увагу на течії і вітер і все таке. Добре що не ризикнули піти коло Бізона зразу, 6 км було саме то що треба, може трошечки малувато. Наступного разу можна і на Коли йти.
На SUP'і

Я хочу таку штуку. Тільки де її тримати? Навіть здута вона теж трохи займає місця..

пʼятниця, 25 березня 2016 р.

Словаччина в березні 2016 або як мій Nexus вбиває мою Sony

Сімейка на схилі, Chopok Juh, 35.
Насправді в мене дуже мало місць де я бував 4-5 разів чи більше. Словацькі лижні курорти то одна з тих локації, от тут більше про попередні візії. Здається що все знайоме і майже рідне але в той же час помічаються якісь деталі раніше ігноровані чи просто незнані. Тут я спробую скласти до купи все що передувало і те що було зараз і чому я поїду туди ще. Цього року каталися на Strbske PlesoJasna i Tatranska Lomnitsa, себто на всіх "головних" гірках.

Трохи про Словаччину

Приємно бачити як прогресує маленька аграрна східноєвропейська країна з найбільшою циганською національною меншиною і сумним комуністичним минулим. Наліпки на скло як ознаку оплати користування автобанами замінили електронним реєстром випередивши в цьому Австрію і Словенію. Сам автобан трохи добудували і тепер можна швидко добратися від Прешова до Високих чи не дуже високих Татр і уникнути повільного петляння селами.
А от такий от таймер додали на Ломниці.
Гірськолижні курорти не надто динамічно але таки розвиваються, кожного року додаються нові траси чи підйомники. Цього року до прикладу на Jasna відкрили синю трасу на південній стороні з вершини до самого низу, з перепадом висот більше 1000м. Раніше той Chopok Juh трохи відлякував чорним-фрірайдним верхом, зараз відповідно ця частина гори доступна і для дітей. Ну ще декілька приємних дрібниць типу таймера на Ломниці.
Той факт що на Ясній проходив етап Кубка Світу сприймається абсолютно нормально. Це ж найбільший курорт Словаччини. До речі Ясна менше Буковелю хоча сумарний перепад висот значно більший, відкрили сезон пізніше і от саме зараз на Буковелі добре сипе а на Ясній зовсім якраз ні. Я не кажу що Ясна гірше Буковелю, навпаки, інфраструктура як на мене краща, підйомники швидші і більшої пропускної здатності. Але в того ж Буковелю купа не використаного потенціалу, ґуґлокарти знають скільки трас і підйомників так і запустили. Ну але не про Бук тут мова..
Ціни за 4 роки в Словаччині наче не змінился ні на катання ні на проживання.

Трохи про клімат

Останні дві зими були малосніжні. Катастрофічно малосніжні. Для міських жителів це однозначно велечезний плюс того глобального потепління, сухі хідники, чисті дороги, економія на зимовому взутті. Для дітей трохи інше дитинство. Для індустрії зимового відпочинку це катастрофа. Більшість українських курортів практично не працювали вже два сезони, ну не рахуючи якийсь там один чи два тижні коли було трохи сніжку в перемішку з травою, листям і іншими артефактами осені. При чому це стосується всіх серйозних, не лише карпатських а і альпійських, локацій. Candide Thovex звичайно викрутився, але то не всі так можуть. Про скандал довкола Красії і їхніх змагань не хочу навіть згадувати... 
Не скажу що Соваччина цього потопала в снігових заметах.
Тільки штучне осніжнення давало змогу працювати курортам протягом зими, ну і традиційно в кінці зими на початку весни в Альпах випала купа снігу. В Татрах/Карпатах трошки теж.

Трохи про кордон

Польський кордон останніми місяцями став настільки напряжним що навіть думати не хочеться про що б його перетинати. Сотні "розумників" на нерозмитнених машинах зі своїми папіросами чи що вони там ще возять, хаотичний броунівський рух на пункті перетину за сприяння і потурання прикордонників і митників, довжелезні черги і непрогнозований час очікування.
Словацький кордон показує що порядок таки може бути. Так словаки заглядають у торби і під капот і в бардачок і взагалі всюди. І в результаті дрібно-контрабантного руху на кордоні немає. 30 хвилин зайняв перетин кордону. Кажуть що пізніше, коли з’являється вільний час в тіпочків на словацьких номерах і вони їдуть "робити круг", виїхати і заїхати в Україну то буде довше. По дорозі додому потрапили на "перезмінку". То є година коли прикордонники і митники ходять один поза одного нічого не роблять. Тому потратили 1.5 години на перехід.

Трохи про фотографію

Як і всі попередні поїздки я брав з собою свою Sony. Але цього разу я її навіть не діставав з рюкзака. З нею все ок але однаково фотографувати щось хитре на лижах не вдається а для загальних широких кадрів а-ля я-с-Мухтаром-на-границе мого нексуса більше ніж достатньо. Взагалі так мені виглядає що телефони вже остаточно зруйнували індустрію цифромильничок. Я взагалі не дуже можу пригадати що б хтось останніми роками цікавився купівлею фотоапарату в принципі. Ну якщо не рахувати людей які цілеспрямовано займаються фотографією.
Змагання на Jasna. Це до речі етап Кубка Світу. Коли таке буде в Україні?

Скількись там років тому я на повному серйозі розглядав можливіть купівлі плівкового панорамного апарату і тільки космічна ціна і подальші проблеми зі скануванням панорамних кадрів зупинили мене. Програмно склеєні панорами нексуса дуже достойні. Так, ці склейки дають обмеження для динамічних сюжетів. Але вони вже є завжди зі мною.

Взагалі ці зміни в стосунках з камерою я помітив в себе давно. Зрадницька пилюка на фоторюкзаку натякала що щось йде не так як раніше.

Чи є це погано? Чи брати наступного разу Соню? Чи витягну її з рюкзака якщо візьму? Можливо. Все таки там змінні об'єктиви і все таке.. Все ще думаю що буду фотографувати щось крім панорамок чи інстаграмок. Ну і крім того я впертий, а ще мені подобається "м'який ламповий" звук мехічного затвору. Та і взагалі мені подобаються фотоапарати. От попробував порахувати, в мене їх зараз 6 чи 7, таких якими користувався ну і ще трохи мотлоху яким я особисто ніколи не користувався але він теж є і теж збирає пилюку в шафі або чекає часу коли може бути виставлений як експонат.

Трохи про відео

GoPro і всі решта дурять коли показуть свої гарні ролики як рекламу камери. Я скажу правду - все буде не так. Зовсім не так. Для того що б зробити щось наближене треба купу додаткового обладнання і знань-знань-знань. Пробую щось робити краще, таки треба десь тих знань насмикати собі.. От тут як цього разу пішло. Насправді не дуже заморочувався монтажем, з експозицією і кольором однозначно все сумно. Але принаймі відносно достойно стабілізовано. :)


Данило перший сезон за дошці, Кастуні тут вже 6 з копійками років.

P.S. Лінки і плани

  • Альбом з телефону на флікері
  • Стравотреки з фотами: день 1день 3день 4. Другого дня не каталися бо вітер і дощ і туман. Туман був і в інші дні, але принаймі підйомники працювали.. :)
  • Другого дня, поки підйомники були закриті, Оля начиталася книжки про Еверест і сказала що треба готуватися. :) В планах з’явився пунктик про то що весною/влітку треба пройтися по tatranska magistrala, як мінімум між Штребським Плесом і Ломницею.

пʼятниця, 1 січня 2016 р.

Про 2015

Просто фото Катруськи.

Неоднозначні спогади викликає цей непростий рік. Як по записах от тут то майже нічого не відбувалося, 4 публікації за рік то є історичний мінімум. Як по спогадах то постійно ніби біжав кудись, був би товстіший то сказав би як хомяк в колесі, а то мабуть як якийсь ховрашок...
З неопублікованих підсумків:

  • Таки дійсно почав бігати. Не часто і мабуть тому повільно. Але почав. За рік вибігав 313 км.
  • Натомість про ровер ліпше не згадувати, наїздив не набагато більше ніж пробіг. Все таки ровер потребує набагато більше часу.
  • Два рази прогулявся на Парашку. Яке не яке а все-таки повернення. Цього року треба дітей зводити.
  • Дещо з планів здійснили, спробували з Даньком віндсерфінг. Тепер доведеться якось то закріпляти.
І це все що вдається згадати... Видно дійсно то був не простий рік. Загадувати не буду але якщо плани будуть більше здійснюватися то буде мабуть краще. ;)

Миру всім і гарного Нового Року.

вівторок, 1 вересня 2015 р.

Нетрадиційні Шацькі озера

Кастуня позує.


Популярна літня озерна точка. Обпечені відпочивальники з дітьми, шашликами і музлом. Бабусі які розсікають старою "Україною" по піску з пампухами, варениками і кукурудзою. Не дуже нове житло яке колись було дешеве. Напіврозвалені радянські бази відпочинку. Прозора і приємна вода. Безкраї соснові ліси. Майже білі піщані береги. Гриби і чорниці. 100 метрів мілководдя. Комарі зграями. Нема що робити коли дощ. Купа людей і брудні кемпінги.

Такі ярлики в моїй голові світяться коли є мова про Шацькі озера. Картина не є однозначно негативною але і не є щастя чистому вигляді. Через дисбаланс між попитом і пропозицією влітку ця локація не надихає що б аж ух. Інша справа восени... - Комарі скінчилися, відпочивальники поїхали, сміття прибрали хоч трохи і залишилася тільки прозора вода з піщаними берегами. І спека, яка деколи трапляється восени.

Банальні покинуті рибальські човники.

Шукаючи прокат віндсерфінгу чи прокат бодай чогось пов'язаного з водою натрапив на хлопців що водять екскурсії байдарками по озерах - ozera.com.ua. В силу специфіки відпочиваючих екскурсії дуже легковагові, розраховані на не дуже досвідчених веслярів. Але брак спортивної складової хлопаки компенсують відточеною організацією, ентузіазмом і знаннями про Шацький національний парк. Маршрути пролягають не самими популярними серед "туристів" озерами і каналами між тими озерами, в основному місцями де крім рибалок і браконьєрів мало хто буває. А, ну влітку ще комарі там бувають.

Якось так плавали, тут strava track, там ще пару фото гарно розміщені по координатах, не буду дублювати.

Канал між Пулемецьким і Острів’янським. З червонокнижним лататтям.
Ціна на тур - 200 грн за людину. Звучить дорогувато але абсолютно порівнювано з орендою каяків на Дністрі, Черемоші чи в тій же Польщі в сплавах по Бугу. Тут в ціну входить трансфер і робота весляра інструктора.

Інший позитив, а ця поїздка була суцільний позитив, хлопаки з того Актів-Світязю намагаються пропонувати шось і на зиму. Хоча чесно зізнаються що шквалу бажаючих немає. Як хто а я, якщо будуть морози, з'їздив би на ковзани по озеру.

Висновки на майбутнє

  • На озері якщо не гребеш то зовсім і не пливеш, як результат відстані не такі як на річках.
  • Дороги трохи поремонтували, можна їздити.
  • Без гіда втрафити в канал було б важко, вони в хащах очерету.
  • Шацькі озера за межами "сезону" це дуже круто.


Пісочне озеро.
Тут фоточки в сімейному альбомі а тут в іншому сімейному альбомі.

середа, 26 серпня 2015 р.

Крок в воду. З вітром.

Playa Sotovento, частини пляжу розділенні для вінсерфінгу і кайтбоардінгу.

Початок

Крок в воду це є назва гарно зафільмованого кіна про серфінг, рекомендую. Серфінг я колись пробував і знаю наскільки то насправді непросто. Не зважайте на усміхнені пики чувачків в рекламі GoPro. Серфінгом треба жити а для того треба жити трохи ближче до океану а якщо з рідного міста навіть до найближчого моря-не-океану 800 км по прямій це стає зовсім сумною мрією. Серфінг з вітрилом доступний набагато ближче відповідно сенсу має трохи більше.

Приблизно такі думки були в мене в голові коли запланована поїздка Шотландією полетіла в тартарари і ми тихими літніми вечорами переглядали куди найдешевше летіти в дати запланованої вже відпустки. Найдешевшими були квитки з сусідньої Польщі на незрозуміло-шо-за-острів в Атлантичному океані з милозвучною і поетичною назвою Фуертевентура. Квитки з Польщі тому що обіцяне пів року тому "відкрите небо" для Львова все ще не дуже відкрите, точніше таке саме як і раніше і про нього вже давно навіть не говорять.

Lonely Planet описує Фуертевентуру як прекрасне місце для відпочинку з дітьми і для знайомства з водними розвагами а-ля (вінд)серфінг, дайвінги там всякі і т.д. Пляжі в основному гарно засипані пісочком з самої Сахари, вітер регулярно приносить тонни цього піску.
Житло на цій купі піску і вулканічного каміння теж наче дешеве. Так і відбувся от цей перший крок в воду.

Поливадло в Замосці. Не показуйте це фото бабцям.

Розвиток

Летіли з Польщі посеред тижня, відповідно мали можливість покататися і заглянути в ті містечка які завжди відкладалися на потім бо надто близько/просто/легко. Заїхали в Замосць, і так, там очікувано гарно і цукерково, єдине що спека в +37С додавала інтриги. На Ринку встановили поливалку яка зрошувала прохолодною водичкою і це дозволяло охолодитися. 

Далі піднялися до рівня Полісся, глянули як виглядає Біле озеро, одне з поліських озер в Польщі, десь за 10 км від наших Шацьких озер. Можливо то рекордна спека постаралася але такої кількості людей на пляжі я давно не бачив. Реально просто пройти важко до озера. А так як запущена мізантропія прогресує, скоренько поміняли озеро на річку і пройшлися каяком (strava track) прямісінько по кордону Польщі і Білорусі, практично від точки де сходяться кордони України, Білорусі і Польщі. Такі поїздки можливі тільки зі сторони Польщі і потребують реєстрації в прикордонників з визначенням початкової і кінцевої точок. Компаній які пропонують рент каяків сила-силенна, ми брали в господарів готельчику в якому зупинилися. Дуже приємні люди і готельчик шикарнючий, до речі.

Playa Cofete, поруч село десь на 5-6 аскетичних хаток і Villa Winter.

Кульмінація

Фуертевентура виявилася дійсно такою як її показує ґуґль - вулканічні горби, піщані дюни, довжелезні безлюдні пляжі і вкраплення оазисів. Нічого не робити на пляжі як правило мені нудно ще в першу годину поки добудовуємо піщаний замок. На щастя в другу годину нудно вже всім, тому довго не засиджуємося. Крім того вітер, Фуертевентура кажуть перекладається як Сильновітер, досить боляче січе тим самим пісочком з Сахари.
І тадааам, крім медитацій на пляжі тут дійсно є чим зайнятися - в черговий раз переконався в якості путівників від Lonely Planet - десятки шкіл серфінгу, віндсерфінгу, кайтбоардінгу, прокати каяків, вітрильників для гоцання по піщаних рівнинах і всякого іншого пов'язаного і не пов'язаного з водою. В перший день повибирали школу і та й записалися з Даньком на пробне заняття в школу з не надто хитрою назвою Watersport Fuerteventura.

Перше заняття пройшло і я не скажу що пройшло воно добре чи погано, воно просто пройшло. Данік після десятка-другого падінь в воду опустив руки і вітрило і тихенько споглядав як вітер відносить його в море. Я боровся майже до кінця заняття але коли люди на пляжі перетворилися на крапочки а я перейшов уявну лінію бухти між півостровами себто вийшов вже на хвилі в відкрите море я теж здався. Хвилин за 5 інструктор на моторці забрав і мене.

Це був день розпачу, я дивився як старі дідугани легенько витягали себе вітрилом з води і ганяли до горизонту і назад і не розумів чому я так не можу.
Другий день був не надто кращим, синяки на руках і ногах, добре промитий морською водою ніс і не дуже кращий результат. Але все таки результат був кращий, відносно перейшов страх того падіння в воду бо їх сті-і-ільки вже було. А як нема страху то воно якось зразу стає вільніше. На третій день відносно вдало керував вітрилом, вибирав куди саме йти і питання як встати на дошку вже не було, було питання як поміняти курс не кидаючи вітрило. Коротше кажучи тільки на третій день з'явилася надія що я не зовсім безнадійний. Але це було за день до відльоту, тому доведеться продовжувати в іншій точці.

Даньку вистачило і першого разу, на друге заняття він не підписався і то мабуть вірно - все таки треба краще плавати для таких занять. Взагалі заняття тільки з 8 років починаючи, йому тільки 8 з копійками і як для сухопутної дитини то дійсно може заскладно було.

Трохи грали в лови, наслідуючи фразу з пісеньки діти дражнилися "Хей Міста Лова-Лова".
Не бачу що розказати поза цим кроком до води. Все решта очікувано і прогнозовано - в ресторанах смачно, вино дешеве, німців багато, росіян немає, пляжі чисті і порожні, на вулицях чисто, вітер сильний і практично постійно, температура комфортна, вологість невисока, ціни іспанські, дороги рівні, в пустелі багато грунтовок але вони теж рівні.

Той же Playa Sotovento, ближче до віндсерфінгової частини.

Епілог

Віндсерфінг затягує тому якщо не маєте де тримати дошку з вітрилом, як її тарабанити до води і певного бюджету то навіть не пробуйте. Бо буде як в мене. 
Бюджет входження в віндсерфінг дуже високий, дошка з всіма складовими для вітрила і гідрокостюмом легко перевалює за 2К, не гривень звісно.
Але Фуертевентура є прекрасне місце для сімейного відпочинку з шикарними пляжами, тому є надія колись ще раз зайти в той самий океан і  продовжити не таку вже і складну віндсерфінгову науку. Або враховувати вітер в плани інших морських вакацій.

Pozo Negro, одно з рибацьких селищ, якщо туристи - то іспаномовні, і то дуже мало. Ресторації шикарні і дешеві.

Висновки

Тиждень - теж нормально для морського відпочинку, не встигає приїстися чи набриднути. Але для навчання нових навичок як то віндсерфінг трохи малувато, особливо якщо розкачуватися довго.
Канарські острови незаслужено мають ауру дорогої локації, насправді дешевше Хорватії. Ну як мінімум не дорожче.
Потрібно таки трохи підівчити іспанську.
Всі слайди на екс-пікасі, деякі ніби досить цікаві. Істаграмив мало бо або мав фотоапарат з собою або навіть телефону не мав.

Здивований Люблінський замок на задньому плані.

P.S. Кухня

Тому хто дочитав сюди - кумедна історія про незнання мови і зупу. В останній день по дорозі до аеропорту заїхали в рибацьке село посмакувати на дорогу місцевим колоритом. Багато раз замовляли якісь страви які готуються на двох і Caldo de Pescado на двох не обіцяло ніяких сюрпризів, зупа та й зупа. Чекали замовлення довго і вуаля -"зупою" виявився банячок Sancocho літрів на 6 з бобовими добавками і всякими іншими mojo. Бульоном з тої зупи розводиться і перемішується мука нуту і ще чогось і отримана субстанція використовується як соус-добавка до того що лишилося в зупі. Все це люб'язна пані намагалася пояснити матолкам які в іспанській десь біля нуля і їй таки якимось дивом вдалося. 

Як і все інше - дуже смачно але подужати то за 3 години до літака було неможливо.

Трохи зупи.

Взагалі це не дуже заслужено світ тішиться з італійської кухні, сміється з британської, молиться на французьку але відносно ігнорує іспанську. 

вівторок, 30 червня 2015 р.

Дністер по-дорослому

На Дністрі


Традиційно вже катнулися трохи Дністром на день Конституції, цього разу без дітей - випробовували каяки на довгі походи. Човни орендували в ture.com.ua, пройшли успішно 72 км за два дні. Фотоапарат не брав взагалі тому тут тільки телефоннофото.


Дітям в двохмісному каяку буде нудно а дорослому з дитиною буде важко. Тому для дитячого сплаву таки каноє. Підліткам мабуть буде ок в каяку.


Бачили яхту яку тестували два роки тому. Зараз вона в комерційному використанні, туристи ніби є. Конкурентів наразі немає і близько.
Взагалі цього року дуже багато людей на Дністрі, в основному катамарани, декілька шалених плотиків з матрасами, мангалами і п’яними пиками.


Нарешті вдалося дійти до Заліщиків і переконатися що вони дійсно такі як на фото. 

Статистика і висновки


  • 72 км за два дні і це важко
  • 7.5 км/год середня швидкість якщо не дуже веслувати
  • брати з собою карту з джерелами, потічок не завжди означає джерело
  • каяк це кльово
  • ~400 грн прокат на одну людину
  • 3.5 години дорога зі Львова до Білого Бізона
  • Маршрут: Лука-Литячі-Заліщики
  • Добре було б скласти таблицю відстаней між стоянками на Дністрі або в ідеалі зробити мапу яка дозволяє міряти ті відстані по річка

пʼятниця, 29 травня 2015 р.

NY Слайди

Трохи часу вже перейшло як повернулися з NYC, фоточки по звичці залив на екс-пікасу і залишив що потім переглянути і поскладати. І забув. А тут Ґуґль вирішив поскладати мені мої знимки. І от що мене трохи лякає що це вдається краще і краще, наївні спроби двоїрічної давності були недолугі а тепер історії відносно цікаво дивитися. Хто там ще не боїться приходу штучного інтелекту? :)
За цим посиланням ця автоісторія

Єдиний але дуже вагомий мінус який я зараз бучу з тими автоісторіями - нема можливості додати щось що робот не вважав за потрібне додавати. Не розумію чому не кинути ще пару слайдів з Natural History museum.. 
Про сам NYC немає що особливо розповідати, місто розвивається, відновлюються втрачені хмарочоси і створюються нові парки, крутезні парки до речі. Але однаково чомусь після нього Львів такий зеленіший виглядає. Буде прикро якщо навіть ця перевага зникне, я про скверик який хочуть зліквідувати.. 
Коротше кажучи от тут повна жменя слайдів аля сімейний альбом.


пʼятниця, 3 жовтня 2014 р.

Велкам ту Юнайтед Кіндом



Чергова річна доза картоплі фрі, гарні краєвиди і трохи свіжої роботи це є результати поїздки в країну смачного пива і англійської англійської. Це вже третя поїздка до британців і мені здається що певне враження про країну починає вимальовуватися. Деякі особливості що вражали першого разу згладилися, деякі почали проявлятися сильніше а деякі тільки по з'явилися.
Перший раз тягнув фотоапарат але  зрозумів що за пів вікенду адекватно поклацати не вдастся і наступні рази фотографував в основному пиво в пабах. І ще зрозумів що ця країна однозначно вартує того щоб подивитися її дедально - в відрядженнях на правду кажучи я не залишав графство Дорсет. Тому до планів і була додана Шотландія як протилежна частина Острова.

Замок Корф і прокат велосипедів

В третій поїздці нарешті вдалося взяти ровер і трохи покататися. The Bicycle Co в якій не вдалося взяти роверки в перший раз закрилася, надіюся то не пов’язано з травмою в того чувака. Цього разу доля посміхнулася в The Watersports Academy. Початковий план був повчитися на вінсерфінгу кататися але якось було надто похмуро і в воду лізти не хотілося, кінець вересня все таки а Ла-Манш чи то пак English channel і влітку не надто теплий.. Роверки були гібриди від Trek, гарно відрегульовані і доглянуті.
От так і підписав співробітника на 40 км з декількома підйомами 4-ї категорії. Дім, я не знав шо там буде так горбисто. Я думав та Англія плитка як тарілка. :)

Кавалок дороги in-the-middle-of-nowhere, асфальт без ям і де не де решітки водоприймачів. На цій дорозі за 12км всього 3 ферми, більше нічого.
Цікавий момент з прокатом на противагу італійським автопрокатчикам. За велосипеди хлопці не взяли ніякої застави, не дивилися ніяких документів - ми просто оплатили вартість прокату, сіли і поїхали. А, ні, ще перед тим запиталися чи не мають якоїсь детальної мапи на випадок як телефон з навігацією сяде. Хлопака взяв з вітрини карту і простягнув нам зі словами - "Тримайте, але відайте її як будете ровери повертати, вона 5 фунтів насправді коштує". Згадався бородатий анекдот про то що джентельмен джентельмену вірить на слово..
Трек поїздки звісно ж залогував Strava’ю, з сюрпризів - не те що б ми розраховували з Дімою бути в топі на сегментах, але номери в рейтингу що починаються з 1400 це вже якось занадто.. :) Хоча насправді ми просто не знали дорогу і не знали нас чекає попереду. Тепер звісно ж проїхали б краще. Десь напевно з 1300 починалися б. :)
Так просто для ілюстрації як люди цікавляться спортом, фітнесом і власне роверками. Розкладка в магазинчику з пресою, тут не все помістилося про ровери.

Залізниця і транспорт в загальному

Добиралися по країні в основному поїздами, які їздять досить часто і швидко. Єдиний виняток - неділя, кількість поїздів в неділю вранці обмежена і я двічі наступав на ці граблі. Для пошуку варіантів добирання майже завжди достатньо Гуглмапсів але в критичних вападках - як от добирання до аеропорту - варто перевірити на сайті залізниці. В моєму випадку Гугл казав що поїзд є але купити квиток на нього було неможливо. Тому на гуглі надіємося але самі не гальмуємо.

Їжа і її наслідки

На диво на третю поїздку мені почала подобатися жахливо-нездорова англійська кухня. І фритки смачні попадалися і фішинендчіп їстівні були і навіть бутерброди були добрі. Це мене лякає. Бо наслідки від зловживання їжею в Британії помітні, може не так багато таких огрядних людей як в Штатах але і з пересічним европейським містом є різниця. Україна ще по іншому відрізняється, в нас теж багато повних людей але вони повні якось по іншому.
Знайомий британець жартував що англійська кухня вміє зробити некорисне з будь-чого. Наприклад цибуля. Як її споживати? - обсмажити кільцями в клярі в фритюрі до хрусткого стану і подавати до пива! :)

Традиційна їжа. Виявляється буває смачною. Або то я вже звик.
Пиво міряється пінтами і чомусь смачне і без лівуватих присмаків. Власне ще в першу поїздку для мене відкриттям було те що трядиційне для нас пиво британці називають lager. Beer це є тільки про ale, себто ель, деколи його ще скромно називають English beer.
Ціна практично однакова що на пляшкове в супермаркеті що на розливне в пабі.
Теж традиційна їжа. Завше смачна.

Погода і ставлення до неї

Я так розумію що британці нарікають на погоду з двох причин - по перше що б у всіх решта була думка що жити на Острові важко а по друге тому що більше нема на що жалітися. За три рази що їздив в UK я бачив дощ два рази і тривалістю 30 хв. Опсіля того світило якскраве і тепле сонечко. В той час як у Львові був іній вранці ми каталися роверками в шортах і футболках.
Так, там рідко буває ду-у-уже спекотно, але і з морозами так собі - пальмочки ростуть у відкритому грунті, не мерзнуть. Середня температура мабуть як у Львові але немає екстремів типу -25 чи +35. Відповідно люди до низких температур ставляться спокійніше, діти в школу можуть йти в сорочках з короткими рукавами і шортиках коли на вулиці вранці менше 10. Це нормально.


Ну і традиційно ровер для добирання в магазин - то якийсь практично металобрухт який не шкода, а якщо кататися по серйозному то і роверки верйозні.

вівторок, 16 вересня 2014 р.

Канікули в Італії

Катрунька підросла і дуже любить позувати, настільки любить що стало важко зловити момент коли вона не дивиться в об’єктив з якоюсь награною позою чи міною.

Інтро

Чесно кажучи не думав нічого писати про ту поїздку, нічого видатного, прилетіли, поматрасили, ровери в прокат нам не дали, до школи вінсерфінгу не доїхали, Рим не обійшли.. Коротше нічогісінько цікавого, сімейна поїздка до моря. Але сьогодні, насправді вже 1,5 тижні тому - я довго це писав, шахраї з прокатної кантори Locauto вкрали в мене з картки 400 Євро і якось захотілося попередити друзів, знайомих і просто співвітчизників про певні особливості подорожей Італією. Сухі букви трохи робавлю фотографіями. Отже по порядку.


Хлопці жили в якомусь з своїх химерних видуманих світів, зрозуміти що в ньому відбувається було важко.

Данько деколи починав наслідувати дорослих і клацати наліво і направо і взагалі всюди. В нього фотографій набагато більше ніж в мене.

Де і як

Були в декількох регіонах Італії - Емілія-Романа, Тоскана і П’емонт. Себто північний захід. Регіони схожі і відмінності важко вловити якщо не знати на що звертати увагу, в основному стосуються їжі і історії, речей які в Італії є дійсно особливими. А чи варто їхати до Італії суто на морський відпочинок? - я сумніваюся, довелося побачити багато цікавіших і дешевших місцин.
П’ємонт зі своїми озерами і горами надто фотогенічний, дуже важко розслаблено споглядати а не клацати.
Знайти адекватне житло за прийнятні гроші, читай порівнювані з тими ж Іспанією, Хорватією і т.д.,  досить непросто. За два тижні пошуків таки підібрали житло в цікавих локаціях, в Тоскані то була ферма з виноградниками, в інших місцинах всякі арартаменти.
Взагалі особливість італійської економічної кризи в досить високому рівні життя, високими цінами і схильністю до дорогих чи навіть розкішних речей. Іншими словами нам би таку кризу.
Спочатку розглядали варіант їздити громадським транспортом але потім побачивши наш коротенький план з не-знати-скільки-їх-там-було пенктів зрозуміли що без машини ніяк. Багато пунктів так і зилишился в планах - діти трохи хворіли, дорослі трохи лінувалися або просто щось не складалося. Але однаково було цікавіше ніж на роботі.
Юні натуралісти вивчають місцеву фауну.

Отже стосовно доріг і машинних особливостей.

Дороги в Італії, як і все решта, є дорогі, автобан коштує близько 10 центів за кілометер. Хочете намотати 500 км по Італії? - готуйте 50 евро на оплату автобанів. Про то що прокат машин і бензин також дорогі - навіть говорити не буду, це ж зрозуміло, це ж Італія. Тут не буває дешево. :)
Угу, це знак який забороняє даунхіл, спуск з Mottarone; планували спускатися роверами, ввечері знайшли прокат повний нових Specialized, пів 10 ранку їх в прокаті вже як не було, довелося спускатися пішки.
Машину замовляли маленьку, Fiat Panda. Звісно ж дали ще меншу, Fiat 500. Скептично ставився спочатку до машинки але насправді залишилися приємні враження - як та на такого пупзделя доволі вмістимо в середині і навіть всі валізки помістилися.
Звичайно ж традиційно відмовилися від чудової пропозиції взяти КАСКО без франчизи за "смішні" 25 Євро на день. Ніби всі попередні рази вдавалося проїхати без пригод і тут теж нічого ніби не обіцяло проблем. Але сувора кризова ситуація в економіці змушує "сумлінних і працьовитих" прокатчиків шукати додаткові зарібки. По поверненню в Україну кантора "нічтоже сумняшися" зняла з картки ще трохи грошенят. Причиною послужило те що вони вважать що одні дверцята отримали нову царапину. Наразі ще пробую воювати але забирати гроші в шахраїв ніколи не було легкою спроваю і на жаль ше рідше це є успішною справою.
Телефонні розмови з агенцією виявили що всі адекватні люди машини в Італії фотографють зі всіх боків зразу після того як беруть і перед тим як віддають. Тому наша агенція такої рекомендації і не дає нікому, всім це само мобою зрозуміло, ви ж знаєте куди їдете. Ми не знали і тому я вам даю таку рекомендацію. Так виглядає що це чи не єдиний спосіб убезпечити себе від додаткових, потенційно немалих, витрат.

Приємна несподіванка і не одна

Наше суспільство мабуть таки міняється - за співвітчизників не було соромно, в обдертому аеропорту Берґамо люди самі просили пасажирів з дітьми проходити без черги.
Берґамо.
Саме Берґамо виявилося найбільшою несподіванкою - високі очікування були від Пізи чи там якогось Лаго Маджіоре а от від Берґамо нічого не чакали. А воно здивувало на всі 200% - гарні краєвиди, своєрідна архітектура, не так той багато туристів.

Озера в Італії залишили набагато більше візульних приємностей в пам’яті ані ж море. Lago Maggiore.

Статистика і різне

  • Квитки Wizzair - біля 1000 грн на людину; діти теж люди якщо хто не в курсі
  • Прокат машини - біля 300 Євро
  • Температурний максимум в полудень 27
  • Температура в ночі біля 19, по відчуттям - заледве 12
  • 54 фотографії заслужили бути "проявленими" з raw’ів
  • 7 видів Chianti продегустовано в Тоскані
Три капітани.

P.S.

Ця штука транслюється на fb але я там після відпустки буваю рідко, якось попустило. Тому якщо є що сказати то краще тут.