середа, 26 серпня 2015 р.

Крок в воду. З вітром.

Playa Sotovento, частини пляжу розділенні для вінсерфінгу і кайтбоардінгу.

Початок

Крок в воду це є назва гарно зафільмованого кіна про серфінг, рекомендую. Серфінг я колись пробував і знаю наскільки то насправді непросто. Не зважайте на усміхнені пики чувачків в рекламі GoPro. Серфінгом треба жити а для того треба жити трохи ближче до океану а якщо з рідного міста навіть до найближчого моря-не-океану 800 км по прямій це стає зовсім сумною мрією. Серфінг з вітрилом доступний набагато ближче відповідно сенсу має трохи більше.

Приблизно такі думки були в мене в голові коли запланована поїздка Шотландією полетіла в тартарари і ми тихими літніми вечорами переглядали куди найдешевше летіти в дати запланованої вже відпустки. Найдешевшими були квитки з сусідньої Польщі на незрозуміло-шо-за-острів в Атлантичному океані з милозвучною і поетичною назвою Фуертевентура. Квитки з Польщі тому що обіцяне пів року тому "відкрите небо" для Львова все ще не дуже відкрите, точніше таке саме як і раніше і про нього вже давно навіть не говорять.

Lonely Planet описує Фуертевентуру як прекрасне місце для відпочинку з дітьми і для знайомства з водними розвагами а-ля (вінд)серфінг, дайвінги там всякі і т.д. Пляжі в основному гарно засипані пісочком з самої Сахари, вітер регулярно приносить тонни цього піску.
Житло на цій купі піску і вулканічного каміння теж наче дешеве. Так і відбувся от цей перший крок в воду.

Поливадло в Замосці. Не показуйте це фото бабцям.

Розвиток

Летіли з Польщі посеред тижня, відповідно мали можливість покататися і заглянути в ті містечка які завжди відкладалися на потім бо надто близько/просто/легко. Заїхали в Замосць, і так, там очікувано гарно і цукерково, єдине що спека в +37С додавала інтриги. На Ринку встановили поливалку яка зрошувала прохолодною водичкою і це дозволяло охолодитися. 

Далі піднялися до рівня Полісся, глянули як виглядає Біле озеро, одне з поліських озер в Польщі, десь за 10 км від наших Шацьких озер. Можливо то рекордна спека постаралася але такої кількості людей на пляжі я давно не бачив. Реально просто пройти важко до озера. А так як запущена мізантропія прогресує, скоренько поміняли озеро на річку і пройшлися каяком (strava track) прямісінько по кордону Польщі і Білорусі, практично від точки де сходяться кордони України, Білорусі і Польщі. Такі поїздки можливі тільки зі сторони Польщі і потребують реєстрації в прикордонників з визначенням початкової і кінцевої точок. Компаній які пропонують рент каяків сила-силенна, ми брали в господарів готельчику в якому зупинилися. Дуже приємні люди і готельчик шикарнючий, до речі.

Playa Cofete, поруч село десь на 5-6 аскетичних хаток і Villa Winter.

Кульмінація

Фуертевентура виявилася дійсно такою як її показує ґуґль - вулканічні горби, піщані дюни, довжелезні безлюдні пляжі і вкраплення оазисів. Нічого не робити на пляжі як правило мені нудно ще в першу годину поки добудовуємо піщаний замок. На щастя в другу годину нудно вже всім, тому довго не засиджуємося. Крім того вітер, Фуертевентура кажуть перекладається як Сильновітер, досить боляче січе тим самим пісочком з Сахари.
І тадааам, крім медитацій на пляжі тут дійсно є чим зайнятися - в черговий раз переконався в якості путівників від Lonely Planet - десятки шкіл серфінгу, віндсерфінгу, кайтбоардінгу, прокати каяків, вітрильників для гоцання по піщаних рівнинах і всякого іншого пов'язаного і не пов'язаного з водою. В перший день повибирали школу і та й записалися з Даньком на пробне заняття в школу з не надто хитрою назвою Watersport Fuerteventura.

Перше заняття пройшло і я не скажу що пройшло воно добре чи погано, воно просто пройшло. Данік після десятка-другого падінь в воду опустив руки і вітрило і тихенько споглядав як вітер відносить його в море. Я боровся майже до кінця заняття але коли люди на пляжі перетворилися на крапочки а я перейшов уявну лінію бухти між півостровами себто вийшов вже на хвилі в відкрите море я теж здався. Хвилин за 5 інструктор на моторці забрав і мене.

Це був день розпачу, я дивився як старі дідугани легенько витягали себе вітрилом з води і ганяли до горизонту і назад і не розумів чому я так не можу.
Другий день був не надто кращим, синяки на руках і ногах, добре промитий морською водою ніс і не дуже кращий результат. Але все таки результат був кращий, відносно перейшов страх того падіння в воду бо їх сті-і-ільки вже було. А як нема страху то воно якось зразу стає вільніше. На третій день відносно вдало керував вітрилом, вибирав куди саме йти і питання як встати на дошку вже не було, було питання як поміняти курс не кидаючи вітрило. Коротше кажучи тільки на третій день з'явилася надія що я не зовсім безнадійний. Але це було за день до відльоту, тому доведеться продовжувати в іншій точці.

Даньку вистачило і першого разу, на друге заняття він не підписався і то мабуть вірно - все таки треба краще плавати для таких занять. Взагалі заняття тільки з 8 років починаючи, йому тільки 8 з копійками і як для сухопутної дитини то дійсно може заскладно було.

Трохи грали в лови, наслідуючи фразу з пісеньки діти дражнилися "Хей Міста Лова-Лова".
Не бачу що розказати поза цим кроком до води. Все решта очікувано і прогнозовано - в ресторанах смачно, вино дешеве, німців багато, росіян немає, пляжі чисті і порожні, на вулицях чисто, вітер сильний і практично постійно, температура комфортна, вологість невисока, ціни іспанські, дороги рівні, в пустелі багато грунтовок але вони теж рівні.

Той же Playa Sotovento, ближче до віндсерфінгової частини.

Епілог

Віндсерфінг затягує тому якщо не маєте де тримати дошку з вітрилом, як її тарабанити до води і певного бюджету то навіть не пробуйте. Бо буде як в мене. 
Бюджет входження в віндсерфінг дуже високий, дошка з всіма складовими для вітрила і гідрокостюмом легко перевалює за 2К, не гривень звісно.
Але Фуертевентура є прекрасне місце для сімейного відпочинку з шикарними пляжами, тому є надія колись ще раз зайти в той самий океан і  продовжити не таку вже і складну віндсерфінгову науку. Або враховувати вітер в плани інших морських вакацій.

Pozo Negro, одно з рибацьких селищ, якщо туристи - то іспаномовні, і то дуже мало. Ресторації шикарні і дешеві.

Висновки

Тиждень - теж нормально для морського відпочинку, не встигає приїстися чи набриднути. Але для навчання нових навичок як то віндсерфінг трохи малувато, особливо якщо розкачуватися довго.
Канарські острови незаслужено мають ауру дорогої локації, насправді дешевше Хорватії. Ну як мінімум не дорожче.
Потрібно таки трохи підівчити іспанську.
Всі слайди на екс-пікасі, деякі ніби досить цікаві. Істаграмив мало бо або мав фотоапарат з собою або навіть телефону не мав.

Здивований Люблінський замок на задньому плані.

P.S. Кухня

Тому хто дочитав сюди - кумедна історія про незнання мови і зупу. В останній день по дорозі до аеропорту заїхали в рибацьке село посмакувати на дорогу місцевим колоритом. Багато раз замовляли якісь страви які готуються на двох і Caldo de Pescado на двох не обіцяло ніяких сюрпризів, зупа та й зупа. Чекали замовлення довго і вуаля -"зупою" виявився банячок Sancocho літрів на 6 з бобовими добавками і всякими іншими mojo. Бульоном з тої зупи розводиться і перемішується мука нуту і ще чогось і отримана субстанція використовується як соус-добавка до того що лишилося в зупі. Все це люб'язна пані намагалася пояснити матолкам які в іспанській десь біля нуля і їй таки якимось дивом вдалося. 

Як і все інше - дуже смачно але подужати то за 3 години до літака було неможливо.

Трохи зупи.

Взагалі це не дуже заслужено світ тішиться з італійської кухні, сміється з британської, молиться на французьку але відносно ігнорує іспанську. 

вівторок, 30 червня 2015 р.

Дністер по-дорослому

На Дністрі


Традиційно вже катнулися трохи Дністром на день Конституції, цього разу без дітей - випробовували каяки на довгі походи. Човни орендували в ture.com.ua, пройшли успішно 72 км за два дні. Фотоапарат не брав взагалі тому тут тільки телефоннофото.


Дітям в двохмісному каяку буде нудно а дорослому з дитиною буде важко. Тому для дитячого сплаву таки каноє. Підліткам мабуть буде ок в каяку.


Бачили яхту яку тестували два роки тому. Зараз вона в комерційному використанні, туристи ніби є. Конкурентів наразі немає і близько.
Взагалі цього року дуже багато людей на Дністрі, в основному катамарани, декілька шалених плотиків з матрасами, мангалами і п’яними пиками.


Нарешті вдалося дійти до Заліщиків і переконатися що вони дійсно такі як на фото. 

Статистика і висновки


  • 72 км за два дні і це важко
  • 7.5 км/год середня швидкість якщо не дуже веслувати
  • брати з собою карту з джерелами, потічок не завжди означає джерело
  • каяк це кльово
  • ~400 грн прокат на одну людину
  • 3.5 години дорога зі Львова до Білого Бізона
  • Маршрут: Лука-Литячі-Заліщики
  • Добре було б скласти таблицю відстаней між стоянками на Дністрі або в ідеалі зробити мапу яка дозволяє міряти ті відстані по річка

пʼятниця, 29 травня 2015 р.

NY Слайди

Трохи часу вже перейшло як повернулися з NYC, фоточки по звичці залив на екс-пікасу і залишив що потім переглянути і поскладати. І забув. А тут Ґуґль вирішив поскладати мені мої знимки. І от що мене трохи лякає що це вдається краще і краще, наївні спроби двоїрічної давності були недолугі а тепер історії відносно цікаво дивитися. Хто там ще не боїться приходу штучного інтелекту? :)
За цим посиланням ця автоісторія

Єдиний але дуже вагомий мінус який я зараз бучу з тими автоісторіями - нема можливості додати щось що робот не вважав за потрібне додавати. Не розумію чому не кинути ще пару слайдів з Natural History museum.. 
Про сам NYC немає що особливо розповідати, місто розвивається, відновлюються втрачені хмарочоси і створюються нові парки, крутезні парки до речі. Але однаково чомусь після нього Львів такий зеленіший виглядає. Буде прикро якщо навіть ця перевага зникне, я про скверик який хочуть зліквідувати.. 
Коротше кажучи от тут повна жменя слайдів аля сімейний альбом.


пʼятниця, 3 жовтня 2014 р.

Велкам ту Юнайтед Кіндом



Чергова річна доза картоплі фрі, гарні краєвиди і трохи свіжої роботи це є результати поїздки в країну смачного пива і англійської англійської. Це вже третя поїздка до британців і мені здається що певне враження про країну починає вимальовуватися. Деякі особливості що вражали першого разу згладилися, деякі почали проявлятися сильніше а деякі тільки по з'явилися.
Перший раз тягнув фотоапарат але  зрозумів що за пів вікенду адекватно поклацати не вдастся і наступні рази фотографував в основному пиво в пабах. І ще зрозумів що ця країна однозначно вартує того щоб подивитися її дедально - в відрядженнях на правду кажучи я не залишав графство Дорсет. Тому до планів і була додана Шотландія як протилежна частина Острова.

Замок Корф і прокат велосипедів

В третій поїздці нарешті вдалося взяти ровер і трохи покататися. The Bicycle Co в якій не вдалося взяти роверки в перший раз закрилася, надіюся то не пов’язано з травмою в того чувака. Цього разу доля посміхнулася в The Watersports Academy. Початковий план був повчитися на вінсерфінгу кататися але якось було надто похмуро і в воду лізти не хотілося, кінець вересня все таки а Ла-Манш чи то пак English channel і влітку не надто теплий.. Роверки були гібриди від Trek, гарно відрегульовані і доглянуті.
От так і підписав співробітника на 40 км з декількома підйомами 4-ї категорії. Дім, я не знав шо там буде так горбисто. Я думав та Англія плитка як тарілка. :)

Кавалок дороги in-the-middle-of-nowhere, асфальт без ям і де не де решітки водоприймачів. На цій дорозі за 12км всього 3 ферми, більше нічого.
Цікавий момент з прокатом на противагу італійським автопрокатчикам. За велосипеди хлопці не взяли ніякої застави, не дивилися ніяких документів - ми просто оплатили вартість прокату, сіли і поїхали. А, ні, ще перед тим запиталися чи не мають якоїсь детальної мапи на випадок як телефон з навігацією сяде. Хлопака взяв з вітрини карту і простягнув нам зі словами - "Тримайте, але відайте її як будете ровери повертати, вона 5 фунтів насправді коштує". Згадався бородатий анекдот про то що джентельмен джентельмену вірить на слово..
Трек поїздки звісно ж залогував Strava’ю, з сюрпризів - не те що б ми розраховували з Дімою бути в топі на сегментах, але номери в рейтингу що починаються з 1400 це вже якось занадто.. :) Хоча насправді ми просто не знали дорогу і не знали нас чекає попереду. Тепер звісно ж проїхали б краще. Десь напевно з 1300 починалися б. :)
Так просто для ілюстрації як люди цікавляться спортом, фітнесом і власне роверками. Розкладка в магазинчику з пресою, тут не все помістилося про ровери.

Залізниця і транспорт в загальному

Добиралися по країні в основному поїздами, які їздять досить часто і швидко. Єдиний виняток - неділя, кількість поїздів в неділю вранці обмежена і я двічі наступав на ці граблі. Для пошуку варіантів добирання майже завжди достатньо Гуглмапсів але в критичних вападках - як от добирання до аеропорту - варто перевірити на сайті залізниці. В моєму випадку Гугл казав що поїзд є але купити квиток на нього було неможливо. Тому на гуглі надіємося але самі не гальмуємо.

Їжа і її наслідки

На диво на третю поїздку мені почала подобатися жахливо-нездорова англійська кухня. І фритки смачні попадалися і фішинендчіп їстівні були і навіть бутерброди були добрі. Це мене лякає. Бо наслідки від зловживання їжею в Британії помітні, може не так багато таких огрядних людей як в Штатах але і з пересічним европейським містом є різниця. Україна ще по іншому відрізняється, в нас теж багато повних людей але вони повні якось по іншому.
Знайомий британець жартував що англійська кухня вміє зробити некорисне з будь-чого. Наприклад цибуля. Як її споживати? - обсмажити кільцями в клярі в фритюрі до хрусткого стану і подавати до пива! :)

Традиційна їжа. Виявляється буває смачною. Або то я вже звик.
Пиво міряється пінтами і чомусь смачне і без лівуватих присмаків. Власне ще в першу поїздку для мене відкриттям було те що трядиційне для нас пиво британці називають lager. Beer це є тільки про ale, себто ель, деколи його ще скромно називають English beer.
Ціна практично однакова що на пляшкове в супермаркеті що на розливне в пабі.
Теж традиційна їжа. Завше смачна.

Погода і ставлення до неї

Я так розумію що британці нарікають на погоду з двох причин - по перше що б у всіх решта була думка що жити на Острові важко а по друге тому що більше нема на що жалітися. За три рази що їздив в UK я бачив дощ два рази і тривалістю 30 хв. Опсіля того світило якскраве і тепле сонечко. В той час як у Львові був іній вранці ми каталися роверками в шортах і футболках.
Так, там рідко буває ду-у-уже спекотно, але і з морозами так собі - пальмочки ростуть у відкритому грунті, не мерзнуть. Середня температура мабуть як у Львові але немає екстремів типу -25 чи +35. Відповідно люди до низких температур ставляться спокійніше, діти в школу можуть йти в сорочках з короткими рукавами і шортиках коли на вулиці вранці менше 10. Це нормально.


Ну і традиційно ровер для добирання в магазин - то якийсь практично металобрухт який не шкода, а якщо кататися по серйозному то і роверки верйозні.

вівторок, 16 вересня 2014 р.

Канікули в Італії

Катрунька підросла і дуже любить позувати, настільки любить що стало важко зловити момент коли вона не дивиться в об’єктив з якоюсь награною позою чи міною.

Інтро

Чесно кажучи не думав нічого писати про ту поїздку, нічого видатного, прилетіли, поматрасили, ровери в прокат нам не дали, до школи вінсерфінгу не доїхали, Рим не обійшли.. Коротше нічогісінько цікавого, сімейна поїздка до моря. Але сьогодні, насправді вже 1,5 тижні тому - я довго це писав, шахраї з прокатної кантори Locauto вкрали в мене з картки 400 Євро і якось захотілося попередити друзів, знайомих і просто співвітчизників про певні особливості подорожей Італією. Сухі букви трохи робавлю фотографіями. Отже по порядку.


Хлопці жили в якомусь з своїх химерних видуманих світів, зрозуміти що в ньому відбувається було важко.

Данько деколи починав наслідувати дорослих і клацати наліво і направо і взагалі всюди. В нього фотографій набагато більше ніж в мене.

Де і як

Були в декількох регіонах Італії - Емілія-Романа, Тоскана і П’емонт. Себто північний захід. Регіони схожі і відмінності важко вловити якщо не знати на що звертати увагу, в основному стосуються їжі і історії, речей які в Італії є дійсно особливими. А чи варто їхати до Італії суто на морський відпочинок? - я сумніваюся, довелося побачити багато цікавіших і дешевших місцин.
П’ємонт зі своїми озерами і горами надто фотогенічний, дуже важко розслаблено споглядати а не клацати.
Знайти адекватне житло за прийнятні гроші, читай порівнювані з тими ж Іспанією, Хорватією і т.д.,  досить непросто. За два тижні пошуків таки підібрали житло в цікавих локаціях, в Тоскані то була ферма з виноградниками, в інших місцинах всякі арартаменти.
Взагалі особливість італійської економічної кризи в досить високому рівні життя, високими цінами і схильністю до дорогих чи навіть розкішних речей. Іншими словами нам би таку кризу.
Спочатку розглядали варіант їздити громадським транспортом але потім побачивши наш коротенький план з не-знати-скільки-їх-там-було пенктів зрозуміли що без машини ніяк. Багато пунктів так і зилишился в планах - діти трохи хворіли, дорослі трохи лінувалися або просто щось не складалося. Але однаково було цікавіше ніж на роботі.
Юні натуралісти вивчають місцеву фауну.

Отже стосовно доріг і машинних особливостей.

Дороги в Італії, як і все решта, є дорогі, автобан коштує близько 10 центів за кілометер. Хочете намотати 500 км по Італії? - готуйте 50 евро на оплату автобанів. Про то що прокат машин і бензин також дорогі - навіть говорити не буду, це ж зрозуміло, це ж Італія. Тут не буває дешево. :)
Угу, це знак який забороняє даунхіл, спуск з Mottarone; планували спускатися роверами, ввечері знайшли прокат повний нових Specialized, пів 10 ранку їх в прокаті вже як не було, довелося спускатися пішки.
Машину замовляли маленьку, Fiat Panda. Звісно ж дали ще меншу, Fiat 500. Скептично ставився спочатку до машинки але насправді залишилися приємні враження - як та на такого пупзделя доволі вмістимо в середині і навіть всі валізки помістилися.
Звичайно ж традиційно відмовилися від чудової пропозиції взяти КАСКО без франчизи за "смішні" 25 Євро на день. Ніби всі попередні рази вдавалося проїхати без пригод і тут теж нічого ніби не обіцяло проблем. Але сувора кризова ситуація в економіці змушує "сумлінних і працьовитих" прокатчиків шукати додаткові зарібки. По поверненню в Україну кантора "нічтоже сумняшися" зняла з картки ще трохи грошенят. Причиною послужило те що вони вважать що одні дверцята отримали нову царапину. Наразі ще пробую воювати але забирати гроші в шахраїв ніколи не було легкою спроваю і на жаль ше рідше це є успішною справою.
Телефонні розмови з агенцією виявили що всі адекватні люди машини в Італії фотографють зі всіх боків зразу після того як беруть і перед тим як віддають. Тому наша агенція такої рекомендації і не дає нікому, всім це само мобою зрозуміло, ви ж знаєте куди їдете. Ми не знали і тому я вам даю таку рекомендацію. Так виглядає що це чи не єдиний спосіб убезпечити себе від додаткових, потенційно немалих, витрат.

Приємна несподіванка і не одна

Наше суспільство мабуть таки міняється - за співвітчизників не було соромно, в обдертому аеропорту Берґамо люди самі просили пасажирів з дітьми проходити без черги.
Берґамо.
Саме Берґамо виявилося найбільшою несподіванкою - високі очікування були від Пізи чи там якогось Лаго Маджіоре а от від Берґамо нічого не чакали. А воно здивувало на всі 200% - гарні краєвиди, своєрідна архітектура, не так той багато туристів.

Озера в Італії залишили набагато більше візульних приємностей в пам’яті ані ж море. Lago Maggiore.

Статистика і різне

  • Квитки Wizzair - біля 1000 грн на людину; діти теж люди якщо хто не в курсі
  • Прокат машини - біля 300 Євро
  • Температурний максимум в полудень 27
  • Температура в ночі біля 19, по відчуттям - заледве 12
  • 54 фотографії заслужили бути "проявленими" з raw’ів
  • 7 видів Chianti продегустовано в Тоскані
Три капітани.

P.S.

Ця штука транслюється на fb але я там після відпустки буваю рідко, якось попустило. Тому якщо є що сказати то краще тут.

вівторок, 29 липня 2014 р.

Дунаєць

Нічого спільного з Дунаєм

Середина літа минула і це давить на мозок. В списку планів мало що викреслюється але все щось дописується. Слідкувати за новинами якось все важче, хочеться втекти хоч на пару днів туди де немає ніяких новин, фейсбуків і всього подібного. Також бажано що б не було асфальту, дітям треба вміти виживати в природі. :)

Після перегляду наших планів на мандри зрозуміли що нам нічого не підходить - всі ідеї якісь дуже монументальні і часоємні. Додали новий пункт, вже традиційно він пов’язаний з водою. Для вибору точки згодився чеський ресурс яким вже користувалися, www.raft.cz. Там є класифікація річок, інформація про актуальну ситуацію і купа допоміжної інформації як то кемпи, прокати і все таке. Список покритих країн правда не дуже великий, в основному центрально-східна Европа.

Не гребемо
Дуже навіть гребемо

Планування як такого не було - домовилися з друзями їхати і на місці дивитися по обставинах - прогнози погоди були трохи суперечливі і не дуже оптимістичні.

Поїхали на обрізані 3 дні і отримали повноводну ріку вражень і задоволення. Дунаєць в районі Червеного Кляштору має хоч якусь мінімальну категорію білої води (першу, найнижчу, ту яка не потребує жодних навичок насправді :) ) і після сонного Дністра то було файно. Рясні дощі напередодні додали потужності. Хоч це і найпростіша "біла вода" я бачив як людям вдавалося випасти з рафту там. В нас пройшло все без ексцесів якщо не рахувати легенького зіткнення з плотом-коритом яким досвідчені місцеві лемки сплавляють пенсіонерів, дітей і слимаків.

З цікавого ще один момент з дороги. В Словаччині досить багато ромів і на відміну від наших вони живуть також і в горах, збирають гриби і продають їх вздовж дороги. Деякі реально темненкі і то створює такий собі сюр - їдеш через село з милозвучною назвою Руська Вода, написаним до речі кирилицею - тут живуть етнічні українці, а вдовж дороги кучеряві африканчики продають білі гриби в кошиках.

Засвоєний досвід

Незаперечний плюс кемпінгу - дощ не завада прогулянці з дитиною
  • Якщо всі-всі прогнози обіцяють дощі а meteo.pl каже що дощу може і не буде - треба їхати.
  • Перехід в Грушеві все ще найшвидший - 20 хв і ми в Польщі. Але див. далі.
  • Перехід в Грушеві додає 40-60 до часу в дорозі через "петлю" третьорядними і не самими рівними дорогами.
  • Через Краковець пізно в неділю можна потрапити в Україну за 40 хв
  • Документи на велосипеди варто брати з собою. Проблем не було, звісно я зміг дати відповіді на всі запитання прискіпливого польського офіцера типу коли і де куплений, яка вартість, якого року це модель і все таке, але серійний номер рами він вивчав дуже натхненно, очевидно шукав чи не затертий він часом. Може то я просто попав на чувака в якого недавно поцупили ровера але документи на свої наступного разу візьму про всяк випадок.
  • Ліхтарики треба уважно пакувати і не забувати. Навіть в европейських кемпах бувають в нагоді.
  • Варто в решті-решт додати до спорядження GoLite парасольку і якісь модні і компактні столові прибори на всю сім’ю.
  • Деколи варто поґуґлати історію місцини більш уважно - вже після того повернулися натрапив на цікавий звіт з подорожі - Іван Нечуй-Левицький В Карпатах. З мандрівки в горах. Шкода що без фотографій.
  • Кемпи рулять, от це наразі найкращіший ресурс для пошуку по европах - www.eurocampings.co.uk. України наразі немає.
Як же без ковбасок

Занудні статистичні дані

  • 750 км автом, ~10 км човном, ~30 км ровером
  • 5-6 годин займає дорога в одну сторону не враховуючи кордону
  • Загальний бюджет ~130 Євро і 1 бак бензини
  • 12 Євро за одну ніч в кемпі на сім’ю з машиною і наметом
  • ~20 Євро середній рахунок в ресторації на сім’ю
  • 45 Євро прокат рафта на 6-8 людей; нас було 3 дорослих і 3 дітей; каноє на 2-3 людини буде 25 Євро; на більший маршрут прокат буде трохи дорощий - от тут є решта цін
  • Морозиво дорожче пива, 1.5-1.8 проти 1.5 Євро
  • Швидкість течії ~9 км/год
  • Strava трек сплаву
  • Рівень відпочинку виміряти не вдалося але ще тримає

Решта слайдів

Для щастя треба не багато, словаки теж знають що шини і майданчики пов’язані потаємним змістом
Нові окуляри, вони дожили до кінця сплаву і, здається, ще досі тримаються купи
Реклама пивної заправки на ріці, до речі знаки парковки теж є на ріці але шось не встиг сфотографувати
Вздовж Дунайця також можна покататися роверками, в принципі прокатчики рафтів рекомендують повертатися назад або автобусом або ровером; прірва від 2 до 10 метрів в купі зі скелею з другого боку додають адреналіну
Три Коруни (Trzy Korony), найвідоміша гора П’єнінського масиву

Всі фото в сімейному альбомі

P.S. Миру вам і цікавих подорожей.

четвер, 12 червня 2014 р.

Дністер розливний

Йохоу! Були-були-були на Дністрі. Всі три дні.

Літо почалося по справжньому і якось не хочеться змарнувати його в асфальтовій цивілізаційній пастці. А матрацні "сплави" то явно наш формат і на Трійцю зібралася сурйозна компанія - їдемо на Дністер. Чому такі "матраци" то є наше? - просто з дітваками, спорядження не треба тягнути на спині як от то в горах і в принципі навичок від дітей ніяких не треба, хіба вміти не знудитися за 4-6 годин в човні.
От ці шикарні окуляри втонуть через 22 години. Дівчинка не постраждала, тільки розстроїлась.

Класика сплаву - культова байдарка Таймєнь.

Водяні пістолі згодилися бо було тепліше ніж заповідали прогнози.

Наше каное, з товстого камненепробивного пластику, саме "то" для сімейного матрацу. Не перестаю дивуватися скільки всякого спорядження продукує маленька Чехія.

Ще минулого року запримітив ture.ua, організовують "дітей міста" до активнішого руху огортаючи цілковитою опікою а заодно дають в прокат водне спорядження більш самостійним. Організовувати нас не дуже треба було - ми відносно розуміли що нам потрібно і потребували лише човнів та трансферу від точки фінішу до автомобілів. Хлопці спрацювали гарно, все підготували як потрібно, проінструктували і відпустили на всю одну сторону вниз по течії. Одна з сімей була змушена зійти з маршруту після першого дня і хлопці самі запропонували повернути частину грошей в зв'язку з тим.
Перед сплавом трохи пошукав інтренетами що там з картами зараз робиться але знайшов власне вже після сплаву і то на якомусь лівуватому піратському сховищі. Карта цікава, заточена як раз на водний туризм але де купити оригінал так і не знайшов, навіть знаючи хто видрукував і хто замовляв карту. Взагалі ніяких офіційних згадок про це видання Ґуґль не знає. Тільки піратство врятує нас.
Білі Бізони
Хлопці з ture.ua будують кемпінг, Білий Бізон, на Дністрі, наразі ще не готовий але задумка гарна. Ми власне ночували одну ніч на його території, як буде вода буде круто.

Просто чапля

Циферки статистики

  • Дорога автомобілем біля 360 км сумарно в обидва боки
  • Маршрут Дністром за 3 неповні дні 74км (день 1, день 2 і день 3)
  • Максимальний денний перехід 38 км
  • Середня швидкість течії 4 км на годину, середня швидкість каное 9 км на годину
  • 5 укусів комарів за весь час на нас 4; як не дивно але комарів практично не було, таке враження що вони всі зараз у Львові
  • Бюджет: біля 1100 грн на нашу сім'ю плюс продукти плюс бензина
  • Побачили більше 50 білих лелек і сірих чапель, одного чорного лелеку, людей бачили суттєво менше, з плавзасобів всього 3 катамарани, два плоти і один дерев'яний човен


Занудні висновки

  • Дороги в Україні все менш схожі на дороги, перше ніж їхати в кінець географії треба подумати
  • Продуктів буває забагато. Особливо якщо кожен бере на себе і на всяк випадок
  • Запасний газовий балон варто мати особливо якщо готувати борщі
  • Від злагодженості роботи команди на човні залежть більше ніж від сили
  • Чистота Дністра викликає певні сумніви
  • Звичайно з мегадовгим сплавом від Галича до Хотина як то хотілося б наразі не склалося але все попереду

Додаткові матеріали для самостійного опрацювання


P.S. До кінця літа залишилося 80 днів, не сидіть вдома.

неділя, 18 травня 2014 р.

Нова вода

Повернулися ми от це з невеличного "туру" країнами Европейської Унії, давайте законсервуємо спогади. Власне ніякий то був не тур а поїздка до Відня. А так як до Відня трохи далеко то поїздка обросла різними додатковими пунктами.

Гребемо.
Було багато кілометрів, декілька міст і різні діяльності. Були в Відні і маленьких чеських містечках а також два рази пролетіли Польщу. Почнемо з середини бо то мабуть найбільш цікаве мені було. Діло відбувалося в Чехії. А про Відень напишу окремо. Колись.

Все ще гребемо.
Традиційно вже зкооперувалися з друзями - поціновувачами сплавів. Плавати Влтавою вже не цікаво бо не раз вже плавали там. Вселенський розум доволі легко показав нам альтернативи і цього разу ми запланували пройтися Диєю, відповідно позичали човни в іншої компанії, http://www.nafukovacicluny.cz. Сплави на Диє не є такі популярні як на Влтаві, в основному через те що стали доступними тільки після вступу Чехії до Шенгену - частково по Диє проходить кордон між Австрією і Чехію та Австрією і Словаччиною і плавати тут було заборонено, де-не-де досі є попереджувальні таблички. Як наслідок немає такої розвиненої інфраструктури, такої кількості кемпів, такої кількості людей і т.д.

Наше каное, гарна річ - відносно швидке і дуже стабільне.
Диє більш рівнинна ріка, не має особливо порогів, скатів і швидкої течії тому цього разу пливли не рафтом а каноє. Каноє однозначно є швидше і маневреніше. Тут є Strava track сплаву, був тільки один день - довелося вкоротити маршрут бо на другий день прогнози обіцяли +10 і сильний дощ.


Чехи є реально схиблені, в хорошому сенсі, на різних розвагах на природі, ровери-пиво-човни-кемпи, все змішалося, все бурлить і булькає...
Через урізання сплаву до одного дня на другий поїхали плавати підземною річкою - там хоч і холодно, +8 постійна температура повітря і 7 - води, але без дощу. Печерною річкою возять спеціально навчені боцмани в спеціальних човниках, глибина річечки буває до 40м а склепіння печери деколи так низько що потрібно пригинатися що б не набити ґулю.. :)

Десь тут починається "підземна" чи правильніше печерна ріка. Ущелина Мацоха.
Висновки:
  1. Неодмінно треба і по Дністру покататися влітку..
  2. Треба частіше їздити - втрачається кваліфікація - то на GPS занадто надієшся, то речей набереш яких зовсім не треба було.
  3. Грушів - самий швидкий перехід, 10 хв на кордон - це кльово. Польська прикордониця випитувалася звідки ми знаємо про цей перехід і чому то ми ним їдемо. Спати їй заважали чи що..